Розділові знаки між думками
Shakespeare & Company або як потрапити в рай.
Стіни з книжкових полиць, які просто вгинаються від кількості історій, що там нишком заховані, приставні сходи, архітектура ар-нуво і якась незрима магія, що огортає тебе з голови до п ‘ят, варто тільки туди увійти. І неважливо, що тісно, що поряд стільки ж зацікавлених спостерігачів, що світло з кольорових вітражів згущує простір – тут все так [...]
Вірші
Інший бік місяця.
Там, де проходить незрима лінія тиші, де перетинаються алгоритми людських чеснот. Я на згадку про вічність любові тобі залишив легкий поцілунок перед весняним сном. Така тендітна душа, вся зібрана з благородного кварцу. Поставиш проти сонця і вона горить, твої думки,мила, самі собі карцер – ти в них заблукаєш, самознищишся в мить. Самотність обростає по тілу [...]
Розділові знаки між думками
Що не відбувається, те відбувається і йде на.
Що не відбувається, те відбувається і йде на. Назавжди. А ви що подумали?) Життя змушує приймати удари долі, не завжди справедливі та виважені, але, вочевидь, потрібні. Фатум єхидно ставить підніжку, мовляв “вчись на помилках, поки маєш таку розкіш”.  Немає жодних умовних точок початку чогось нового, немає “понеділків”, з яких буцімто можна почати щось нове, немає [...]
Вірші
Un.told
Світло падає на рубець гардин, розбиваючись об сталеві рами вікон. Ми з ним поряд, але таке враження, що на ліжку він зараз один. А я так..просто для непомітної втіхи. Простір німим мовчанням загус, тільки пил піднімається вгору і вилискує проти світла, немов дорогоцінний камінь. Він важко дихає, проте, ані пари з вуст. Я ж все [...]
Вірші
До тридцяти.
Просто потрібно вчитись відпускати. Неспроможність забути, утопічність мрій та…людей. Серце захлинається лавою, тліє в агонії його кратер, куди тепер повертатись, якщо він назавжди від мене йде? Важко не помічати цих самотніх тіней, що сновигають з приходом ночі у ліжку. Ми з ним, немов дві безнадійні руїни. Ось вам пам’ять, щоб забути – по живому ріжте. [...]