Вірші
Ми більше не ділимо ніжність на час та простір
Ми більше не ділимо ніжність на час та простір, більше не їдемо «від», а повертаємось «до». Любов, кажуть, з часом потребує росту, вона розтікається маслом, переливаючись у дзвінкий гудок на іншому боці слухавки. Кохання – мова, вивчена рухами, на неї молимось, на неї боїмося дмухати, поки птахи вірності покидають своє гніздо. Ми більше не носимо [...]
Вірші
Adelle
Поміж медових духмяних снів, де простирадла з ситцю – м‘які та голі. Здається, ти ніколи не боялась ані брехні, ані жодної з можливих причин для болю. Проходить сьома декада вічності, в ній ще досі рани відкриті і сум виливає на них океанську лаву. До біса всі ці «правильності» й «канонічності», якщо ти так до щему [...]
Вірші
Маніфест
Любов – як один з найвідвертіших маніфестів. Я приймаю її, тільки б більше не було сліз. Ви ще досі пишете свої багатозначні тексти, а я натомість – довіряю знову, хоча, не слід. І якщо не я, тоді хто тут відданість обирає? Хто дозволяє серцю не битись, а вірити? Ми завжди шукаємо виправдань, шукаємо крайніх ось [...]
Вірші
Рукопис любові
Хочеш гратись в мовчанку? Заплітати Інтриги у довгі коси? Знаєш, життя всіх нас розчавить, Провчить, навіть якщо ти про це не просиш. Ти б спробував як це кохати без правил, Віддавати всього себе, не отримуючи натомість нічого. Ми зустрінемось десь на переправі між ріками смутку, забуті, розбиті, зацензуровані Богом. Може серце моє здетонує від спеки [...]
Вірші
Фенікс
Не відповідай, просто будь поряд і слухай. Я розповім тобі про відвертість, Про біль та про те як вкотре не впасти. Але ти знов онімів, тобі наче бракне синхронності рухів. І помічаю, що, рідний, згас ти. Подівся кудись внутрішній спалах, Щось що палало всередині неоном емоцій. Можливо, я намагалась. Намагалась мало. І ти спіткався, спіткався [...]