Вірші
Одна/Один
Вони боялись втратити відчуття невагомості, боялись залишити після цих почуттів німий слід. Ну привіт, нове життя, в якому тепер будемо просто знайомими, без жодних докорів, втрат та сліз. Вони боялись ось так прокинутись і не відчути поряд тепла. Вони боялись, щоб їх не покинула вірність, яку за ними іронія долі несла. Треба завжди йти туди, [...]
Вірші
За мить до відчаю.
За мить до відчаю ламаються скроні совісті, час пульсує між відстанню до та від. Герої самотньої повісті, загублені у словах, яка вчить як жити не слід. За мить до відчаю небо пронизує Наскрізь зливами, Ти тремтиш так, наче по тілу розливається струм. Досить бути такою вразливою, Досить чекати поки тебе з обличчя землі зітруть. За [...]
Вірші
Все те незриме світло.
Заплющуєш очі й летиш, крізь невагомість, біль, відчуття втрати. Ще трохи, рідна, терпи. Треба вірити так, щоб судомило скроні. Хто знає що чекатиме далі? Хто знає… А раптом? Раптом цей страх, що роїться над головою кометами сизих птахів, він зникне поряд з тобою, Забудуться сумніви, з ними люди – ниці й лихі. Кожна мить знов [...]
Вірші
Тет-а-тет з Господом.
Чуєш цей дивний хрускіт? Так від смутку й зневіри починає ламатись душа. Якби ж взяти свідомість і змінити її маршрут, переправити в інше русло, щоб кожен тепер прощав. Прощав біль, втрати, неспроможність приймати важливі рішення. Прощав гнів, лицемірство, брехню. Друже, яке там ще пекло, ти ж глянь – всі тут між нами грішними через заздрість [...]
Розділові знаки між думками
Shakespeare & Company або як потрапити в рай.
Стіни з книжкових полиць, які просто вгинаються від кількості історій, що там нишком заховані, приставні сходи, архітектура ар-нуво і якась незрима магія, що огортає тебе з голови до п ‘ят, варто тільки туди увійти. І неважливо, що тісно, що поряд стільки ж зацікавлених спостерігачів, що світло з кольорових вітражів згущує простір – тут все так [...]