Вірші
200

Туманні сни – це, вочевидь, поганий вісник.
В них розмиті риси обличчя та голос,
що обривається на акорді голосних.
Що тобі, рідна, такого ще розповісти,
щоб твій острах та сум остаточно зник?

Здається, історіям цим років зо двісті,
вони вкриті смарагдовим пилом комет.
Ти пригортайся до мене міцніше,
нехай вітер з самого хребта океану
більше у душу тобі не дме.

Нехай трапиться так, щоб всі хто з тобою поряд
були гідними причинами
для уривчастого серцебиття.
Нехай, рідна, не тільки в щасті,
а особливо у безпросвітному горі –
вони віддадуть за тебе усю свою щирість,
усю любов і решту свого життя.