Світло приходить в дім,
невагомо роздягаючи ліжко.
Він ніколи не буде моїм,
але я готова віддати ніжність.
Я готова накрити його душею,
коли грім всіх бід впаде на чоло.
Він завжди подумки буде з нею,
а мене поряд наче ніколи і не було.
Я готова кинути скелі
назустріч болю, що рватиме
тіло.
Ти піднімаєш за щастя келих,
а байдужість лезом у серце в‘їлась.
Я готова ловити останнє тепло
твоєї руки,
Забрати все зло, що післясмаком
терпким відкрило в тобі байдужість.
Я готова залишитись тобі навіть другом.
Але не готова бути н і к и м.
