Вірші
Невідправлені листи з майбутнього.
Таке відчуття – нача забрали усі слова. Щось у грудях розтинає судини надтонким вістрям. Таке відчуття – наче усі слова хтось з вікон свідомості дощами витер. Я тут за порогом, непроханий гість я. І з кожним днем втрачаю голос, більше немає здатності вірити й говорити. Тиша озирається через плече, мовляв : “Зачекай, своє щастя ще [...]
Вірші
Подорожі любові.
Господи, дай мені ще один шанс. Дай прожити цей біль так, щоб в наступній дорозі любові ми не розминулись. Крихітна, напіврозхристана, надто хмільна душа, вона тліє, просить і молиться, щоб повернутись назад в минуле. Дай мені вітер в долоні, щоб відчиняти ним замкнені двері. Дай мені безкінечну, багатозначну силу голосних літер, щоб кидати ними в [...]
Вірші
Are you lost?
Are you lost? Свідомість ставить риторичні питання. Ні, мабуть, здалось, це всього лиш спроби і вони, вочевидь, невдалі. Ти читаєш чужі думки так, наче “вперше”, але на двадцятому снобі виходить з ладу совість. Серед усіх цих слів, порівнянь, недолугих звершень – немає нік(ч)ого справжнього. Є лиш до нудоти обрамлена показна зразковість. Are you lost? Серед [...]
Вірші
1:0.
Просто тому, що твоя присутність робить мене невагомою, виводячи корінь суму. Здається, ці почуття з натяком на майбутнє. Але поки між нами скелі, тому відпусти і просто не думай. Не думай про наслідки, будь тим, кому зателефоную, коли більше ніхто не захоче підняти слухавку. Завжди так, коли маєш – не цінуєш та коли варто сказати, [...]
Вірші
200
Туманні сни – це, вочевидь, поганий вісник. В них розмиті риси обличчя та голос, що обривається на акорді голосних. Що тобі, рідна, такого ще розповісти, щоб твій острах та сум остаточно зник? Здається, історіям цим років зо двісті, вони вкриті смарагдовим пилом комет. Ти пригортайся до мене міцніше, нехай вітер з самого хребта океану більше [...]