Вірші
Мольфар
Як народжується новий день, променями світанку розбиваючи темряви тло. Я більше не боюсь всіх цих людей, що язиками полум‘я сіють в душі зло. Як ліси заколисують піснею снів далекі водойми та ріки. Я більше не вірю у зілля брехні, що від нього немає ліків. Як небо приймає молитви та сизих птахів у широкі свої обійми. [...]
Вірші
Шлях додому
Білий лапатий шовк впав на долоню, ледь торкнувшись її – розтанув. Він так довго до неї йшов, долаючи сум та безсоння. Він так довго шукав ту єдину, омріяно-ніжну й Кохану. Серед казкових смарагдових сосен, де заметіль малює свої картини. Він так невблагонно вірить ще й досі, що ніколи й нізащо її не покине. Розкидаючи усмішки [...]
Вірші
Фініш любові
Скільки не обіцяй, а все досі фальшиво. Струни душі беруть надто високі ноти. Я одягну серце навиворіт, а там стільки старих нашивок : «Кохаю. Буду поряд. Завжди» А все це виїдає совість й тіло тремтить до нудоти. Кожен дотик наелектризований, під напругою. Влізеш словами правди – без сумніву вб‘є. Ми прийшли на фініш любові другими, [...]
Вірші
Діалоги прощань
Дай мені відповідь або ж замовкни. Тут тільки правда незавершено повна. Нісенітницю, яку ти раніше бовкнув- хоось називає тепер любов‘ю. Як можна вірити у присутність, якщо нікого немає поряд? Бачиш, надто важко нести цей груз, що каменем впав у воду. Твоє ім‘я раніше здавалось мені майбутнім, а зараз я цих сліз не боюсь. Важко в [...]
Вірші
Не вірю
Я не вірю у вічність болю, в те що він ламатиме душу навпіл. Як світанок змінює колір, ховаючи під простирадлом перетин оголених тіл. Я не вірю в чужі пророцтва, там де кожен закоханий – чекає розплати. Любов це формула. Любов – це просто. Іноді можна довіритись долі, нехай вона навчить обирати. Я не вірю у [...]