Вірші
Ліричний герой
Тихий сон – він для мене поганий вісник, ти чорнилом розлиєш ніч на простирадло. В грудях від болю тепер надто тісно, хто ж знав, що, лежачи поряд – ти мене зрадив. Хто міг передбачити ці хмари над головою, що несли грози навперегін. Ми називали виставу з слів «любов‘ю», а тепер йде земля з-під ніг, душа [...]
Вірші
Сентенція
Без болю немає народження істин, а з ними приходить нове буття. Ти все ще поряд, не залишаєш місто, в якому артерію серця лезом гніву відтяв. Без права на помилку немає спроб, з них ти плетеш лабіринти важких думок. Як там у черзі на щастя? Ще довго чекати поки небесне бюро більше не буде зачинятися на [...]
Вірші
Вісник
Я пройшов сотні доріг, що вузликами долі мене до тебе вели. Згадую як усміхався вогнями осінній Шанхай, як самотньо журився на березі Гангу. Відчай обвів навколо пальця, він до болю вправний шахрай. Кожної ночі я відпускав в порожнечу сум, щоб той розтанув зірками у небі до ранку. Я змінив сотні імен, десь біля озер Ізео [...]
Вірші
Мольфар
Як народжується новий день, променями світанку розбиваючи темряви тло. Я більше не боюсь всіх цих людей, що язиками полум‘я сіють в душі зло. Як ліси заколисують піснею снів далекі водойми та ріки. Я більше не вірю у зілля брехні, що від нього немає ліків. Як небо приймає молитви та сизих птахів у широкі свої обійми. [...]
Вірші
Шлях додому
Білий лапатий шовк впав на долоню, ледь торкнувшись її – розтанув. Він так довго до неї йшов, долаючи сум та безсоння. Він так довго шукав ту єдину, омріяно-ніжну й Кохану. Серед казкових смарагдових сосен, де заметіль малює свої картини. Він так невблагонно вірить ще й досі, що ніколи й нізащо її не покине. Розкидаючи усмішки [...]