Вірші
Злиток
Нам більше немає чого ділити, серце розірване на шматки. Я берегла тобі вірність, наче вона сакральний небесний злиток. Я всі, які душею писала, тобі прмсвятмла назавжди рядки. Ти стримуєш цю відкриту рану, хоч й розумієш – що вона смертельна. Я віддала все життя заради твого кохання, щоб тепер блукати вічність в самотніх пустелях. Як же [...]
Вірші
Бути н і к и м.
Світло приходить в дім, невагомо роздягаючи ліжко. Він ніколи не буде моїм, але я готова віддати ніжність. Я готова накрити його душею, коли грім всіх бід впаде на чоло. Він завжди подумки буде з нею, а мене поряд наче ніколи і не було. Я готова кинути скелі назустріч болю, що рватиме тіло. Ти піднімаєш за [...]
Вірші
Саtеліт
Тиша, немов засолоджене днем марево, від подихів нишком зникає. Всі твої болі чорними хмарами кудись невпинно втікають. Всі твої сумніви – тонке намисто, на шиї вічності рветься днями. Чуєш як минуле обривається свистом вітру з гір, що свідомість мою отямив. Тиша. Підкрадається нишком, наче немає кісток. Нічого під нею не скрипне, нічого вже не болітиме. [...]
Вірші
Ліричний герой
Тихий сон – він для мене поганий вісник, ти чорнилом розлиєш ніч на простирадло. В грудях від болю тепер надто тісно, хто ж знав, що, лежачи поряд – ти мене зрадив. Хто міг передбачити ці хмари над головою, що несли грози навперегін. Ми називали виставу з слів «любов‘ю», а тепер йде земля з-під ніг, душа [...]
Вірші
Сентенція
Без болю немає народження істин, а з ними приходить нове буття. Ти все ще поряд, не залишаєш місто, в якому артерію серця лезом гніву відтяв. Без права на помилку немає спроб, з них ти плетеш лабіринти важких думок. Як там у черзі на щастя? Ще довго чекати поки небесне бюро більше не буде зачинятися на [...]