Вірші
Фініш любові
Скільки не обіцяй, а все досі фальшиво. Струни душі беруть надто високі ноти. Я одягну серце навиворіт, а там стільки старих нашивок : «Кохаю. Буду поряд. Завжди» А все це виїдає совість й тіло тремтить до нудоти. Кожен дотик наелектризований, під напругою. Влізеш словами правди – без сумніву вб‘є. Ми прийшли на фініш любові другими, [...]
Вірші
Діалоги прощань
Дай мені відповідь або ж замовкни. Тут тільки правда незавершено повна. Нісенітницю, яку ти раніше бовкнув- хоось називає тепер любов‘ю. Як можна вірити у присутність, якщо нікого немає поряд? Бачиш, надто важко нести цей груз, що каменем впав у воду. Твоє ім‘я раніше здавалось мені майбутнім, а зараз я цих сліз не боюсь. Важко в [...]
Вірші
Не вірю
Я не вірю у вічність болю, в те що він ламатиме душу навпіл. Як світанок змінює колір, ховаючи під простирадлом перетин оголених тіл. Я не вірю в чужі пророцтва, там де кожен закоханий – чекає розплати. Любов це формула. Любов – це просто. Іноді можна довіритись долі, нехай вона навчить обирати. Я не вірю у [...]
Вірші
Vинний
Якби любов справді дарувала нам крила, якби підносила в хмарах до втіхи. Де ж тебе юного так по світу носило, що тепер ти від самотності ледь з глузду не їхав? Де ти залишив серце й для кого відчиняв замкнену болем душу? Не виправдовуйся долею, смертю чи Богом. Всі обіцянки щастя ти в одну мить порушив. [...]
Вірші
Побачення
Запроси мене на побачення, туди де починався наш світ. Байдуже, що були необачними, що зірвали об вітер байдужості крила, так і не здійснивши любові політ. Запроси мене на побачення. Неважливо куди та навіщо. Все, що в минулому, рідний, можна пробачити, нехай слова вдячності будуть віщі. Запроси мене на побачення, так наче вперше і наче ми [...]