Вірші
Тет-а-тет з Господом.
Чуєш цей дивний хрускіт? Так від смутку й зневіри починає ламатись душа. Якби ж взяти свідомість і змінити її маршрут, переправити в інше русло, щоб кожен тепер прощав. Прощав біль, втрати, неспроможність приймати важливі рішення. Прощав гнів, лицемірство, брехню. Друже, яке там ще пекло, ти ж глянь – всі тут між нами грішними через заздрість [...]
Вірші
Інший бік місяця.
Там, де проходить незрима лінія тиші, де перетинаються алгоритми людських чеснот. Я на згадку про вічність любові тобі залишив легкий поцілунок перед весняним сном. Така тендітна душа, вся зібрана з благородного кварцу. Поставиш проти сонця і вона горить, твої думки,мила, самі собі карцер – ти в них заблукаєш, самознищишся в мить. Самотність обростає по тілу [...]
Вірші
Un.told
Світло падає на рубець гардин, розбиваючись об сталеві рами вікон. Ми з ним поряд, але таке враження, що на ліжку він зараз один. А я так..просто для непомітної втіхи. Простір німим мовчанням загус, тільки пил піднімається вгору і вилискує проти світла, немов дорогоцінний камінь. Він важко дихає, проте, ані пари з вуст. Я ж все [...]
Вірші
До тридцяти.
Просто потрібно вчитись відпускати. Неспроможність забути, утопічність мрій та…людей. Серце захлинається лавою, тліє в агонії його кратер, куди тепер повертатись, якщо він назавжди від мене йде? Важко не помічати цих самотніх тіней, що сновигають з приходом ночі у ліжку. Ми з ним, немов дві безнадійні руїни. Ось вам пам’ять, щоб забути – по живому ріжте. [...]
Вірші
Wings of love.
Любов це надто складний алгоритм, слова розділені, наче краплі у морі, сядь поряд і просто зі мною поговори. Немає більше порожніх означень, навіщо руйнувати усі мости? Ти завжди вірив серцю і завжди бачив, навіть тоді, коли ніхто цього не просив. Дихати без тебе так непосильно важко, триматись душею за звуки грому. Я відпускаю тебе, лети [...]