Вірші
Без імені.
Якщо хочеш кохати – навчись вірити, навчись віддавати останнє, забувати втрати, гострі слова, підозри. Іноді прірва між розумінням та вірністю стає бездонна, а в рукаві життя залишається тільки один несподіваний козир. Пристрасть, немов епохальний радар, вловлюється нутром ще до світанку. Бути з нею – це якийсь надприродній, солодко-невагомий дар, здається, що тільки торкнешся і все- [...]
Вірші
Like you always did.
Не зникай з моїх спраглих вуст, не розчиняйся в повітрі післясмаком отрути. Обіцяю, що імені я твого більше ніколи й нізащо з розпачем не назву, обіцяю востаннє – не повернутись. Скільки слів у безодню душі було кинуто напризволяще, скільки докорів й одержимих бажань. Бачиш, мені ще досі лячно ось так від нічних жахіть прокидатись, коли [...]
У жінках з віком так багато змі(й)н.
Надто.
Ти зовсім не хочеш знати, а ще більше – у це все вірити. Там поміж черствих розділових знаків ховається біль, затиснутий часом під шкірою. Надто відверта, надто вперта й доросла, ти змогла б? Ось так просто… Не пам’ятати дотиків і того як у повітрі розчиняється невагомість тепла. Невже наші серця під товщею металевих стін більше [...]
Вірші
Без права на помилку.
Вони не вміли ніколи вдавати, минуле свідок – любов була. Але з часом, він вимагав надто багато, а в ній виросла прірва з відчаю й зла. Так буває, небо розіб’є свій граніт, тиша розтане докором на вустах. Взаємність згасне у послідовності німих днів, там відкриється істина – у конверті з недописаного листа. Вони не вірили, [...]
Вірші
Час на вірність.
В мене насправді більше нічого немає, окрім “нас”. Я вкотре не можу сказати чому це життя завжди кудись поспішає, невже на вірність настільки важко знайти цей клятий, жорстокий час? Скільки в легені болем не дми, скільки не кричи – ніхто не почує. Тут так непосильно важко знайти час не тільки на нас самих, тут ніхто [...]