Вірші
Дієслова, які не вимовляють вголос. “Пережити”. (Part 1)

Кажуть, так непосильно важко пережити горе. Кажуть, воно збиває усі орієнтири добра та світла всередині , вириває разом з ключицями серце і примушує людей черствіти. Але разом з тим – робить в мільярди разів сильнішим. Коли ти переживаєш втрату близьких людей, здається, що потім більше немає чого втрачати. Ти стаєш відчайдушним, безстрашним. Ти стояв і дивився смерті прямісінько у вічі, ти знав її ініціали та те, що їй не так вже й личить чорне. Тому тепер навіть якщо доведеться стрибати в розпечено жерло Везувія – це насправді раз плюнути.

Зовсім інша справа – пережити щастя.

Особливо, коли воно чуже. Навчитись щиро радіти за когось, дозволити цьому щастю торкнутись тебе, можливо, навіть зцілити. Стояти поряд, коли найкращий друг дає обіцянку своїй половинці біля вівтаря, коли у когось черговий злет, нові досягнення та відкриття, коли хтось красивіший та розумніший, ніж ти, коли він повертається з чергової подорожі і ти з усмішкою на вустах слухаєш враження, а не стікаєш жовчю від заздрощів, що твій максимум – це Одеса раз у три роки. Коли більшість знайомих ведуть своїх дітей в садок, а ти втомилась відповідати мовчанкою на запитання –  заміж вже скоро? І власний будинок? І лабрадор?

Коли люди ставлять в приклад когось більш успішного, увінчаного регаліями, когось з автобіографією у декілька миль, цієї миті ти маєш розділити їхнє захоплення, а не вигадувати плітки про всезагальні об’єкти обожнювання, щоб якось, принизивши їх, подати себе в кращому світлі.

Як пережити таке щастя? Щастя тих людей, які здаються кращими, ніж ти?

Все просто – все настільки очевидно просто, що аж кортить розреготатись в повний голос. Ви ніколи не будете щасливими, поки будете жити у вічному порівнянні. Коли чужа тінь ходитиме за вами слідом, а ви так і не зчуєтесь, що прогавили свою омріяну зупинку під назвою “гармонія та любов”. Пазли життя не повинні складатись самі собою, так, деяким речам потрібно дозволити відбутись за волею фатуму, але все решту залежить виключно від вас. Бо коли наступного разу хтось розповість вам про щось більше, ніж є зараз у вас – не поспішайте ставити двотонні гирі на серце, покладіть туди пір’їнку і спробуйте заснути з молитвою на вустах за того, хто цю новину з вами розділив.

Саме так і переживають цей стан.