Вірші
Досі разом.

Мій сон навіть на йоту не віщий,
але в ньому таки трапилась правда.
В ньому він зачиняв за собою двері.
Тихо так і я чомусь не запитала навіщо…
Хоча, можна було б влаштувати сотню істерик.

Можна було б драматично розбити
улюблену чашку,
зібрати всі спогади у валізу.
Прощатись, знаю, це важко.
Ще важче, коли без запрошення
в душу лізуть.

У нього егоцентризм – як вроджена вада, й
катастрофічне невміння любити,
У нього минуле, в якому суцільний біль та зради
і серце, яке ніколи не мало б розбитись,
тому що всупереч всьому – ми досі разом.

Leave a Comment

Name*
Email*
Website

*