Бачите це фото?

Раніше я тільки те й робила, що складала хитрі маршрути пошуків схожих зображень у просторах тамблерів та пінтерестів, щоб натрапити на  щось подібне, а тепер вчусь нишком робити їх сама. Воно гіпнотизує мене уже цілий тиждень. Здавалося б, що в ньому такого – просто сухі квіти десь на загальному фоні вулиці. Можливо, для більшості воно й так, але для мене це дещо особливе.
Глянцево-мідна гортензія, залита сонячним сяйвом, наче в’язким солодким сиропом, яка завмерла в апогеї свого цвітіння. Поряд з нею білосніжні античні статуї, під ногами смарагдовий килим з свіжоскошеної трави, на годиннику полудень, час пити чай.

Іноді буває, що око чіпляє якась, здавалося б, незрозуміла деталь, надто пістрява та кострубата, але саме через неї кортить повертатись ще і ще до того місця, де ви її знайшли. Іноді ви не можете пояснити чому цей старий, зношений часом гобелен так кортить поставити поряд з новою канапою яскраво-синього кольору, чому одну стіну ви з педантичною одержимістю захочете пофарбувати у рівний, ідеальний колір, а інші дві залишити з вапном та цеглою, чому можна вдягнути наївну квіткову сукенку разом з кросівками та накинути на плечі суворий піджак чоловічого крою. Чому іноді кортить поласувати чимось таким з божевільним поєднанням смаків – від шоколаду з перцем чилі і до м’яса з абрикосовим конфітюром? Чому сьогодні ви слухаєте класику, а завтра забажаєте додати до неї ламаний біт та трохи речитативу?

Я б назвала такі пориви еклектичними. Сама еклектика як явище – це запозичення та вдале поєднання різноманітних течій, ідей, стилей та теорій, взятих з різних часових епох та різного походження. Це мистецтво поєднання, здавалося б, непоєднюваного в рамках одного бачення, яке потребує непростих зусиль та таланту, щоб всі ці деталі згодом могли логічно перегукуватись та стати єдиним цілим.

Це трохи більше, ніж просто взяти все з різних кутків та скласти разом, це хаотична гармонія, яка ідейно пов’язана між собою.
Еклектика як спосіб життя, специфічна манера мислення, вміння підбирати одяг, готувати їжу, займатись творчістю в усіх її можливих проявах. Головне тут – обрати спільний фон і поволі доповнювати його деталями з інших опер, неважливо чи це холодний скандинавський стиль, чи етно, сучасність, середземноморський, ретро, ви просто берете і робите перший штрих, літеру, звук і надаєте їм об’єму, характеру, створюєте їх “особливими”.

Ми звикли до еклектики в архітектурі, дизайні, інтер’єрах. А,можливо, варто глянути трохи глибше, додати сюди і літературу, і музику, і, звісно ж, людський світогляд?

Не варто боятись, що хтось не зрозуміє ваш смак. Варто боятись, що хтось зауважить його відсутність.