Вірші
Фенікс

Не відповідай, просто будь поряд і слухай.
Я розповім тобі про відвертість,
Про біль та про те як вкотре не впасти.
Але ти знов онімів, тобі наче бракне синхронності рухів.
І помічаю, що, рідний, згас ти.

Подівся кудись внутрішній спалах,
Щось що палало всередині неоном емоцій.
Можливо, я намагалась. Намагалась мало.
І ти спіткався, спіткався об правду на кожному кроці.

Ніхто тут не простягне тобі долоню,
Ніхто не підкаже як бути обачним.
Знай, рідний, що б ти там не накоїв –
Все пусте,
лиш би тільки мене пробачив.