Вірші
Фініш любові

Скільки не обіцяй, а все досі фальшиво.
Струни душі беруть надто високі ноти.
Я одягну серце навиворіт, а там стільки
старих нашивок :
«Кохаю. Буду поряд. Завжди»
А все це виїдає совість й тіло тремтить до нудоти.

Кожен дотик наелектризований, під напругою.
Влізеш словами правди – без сумніву вб‘є.
Ми прийшли на фініш любові другими,
хоч і ти обіцяв, що перше місце – тільки моє.

Чи варто було так довго змагатись
й бігти?
Кудись невідомо навіщо, лиш би ти цілував
ці вуста з оксамиту?
Ця ілюзія сенсу, яку не зберіг ти,
з майбутнього відчаєм сліз буде змита.