У жінках з віком так багато змі(й)н.
Гарпії над ліжком.

Сумнів уповільнює крок,
чи варто торкатись долонею у передчутті війни дверей?
Краще б так і залишилось між нами бездонне зеро,
час мчить на колісниці заправленій блискавками і завжди…
Чуєш? Завжди своє бере.

Літери у словах все коротші,
дотики нецензурні, сукні прозорі – можна з легкістю розгледіти нутро.
Не політика в ліжку, не сцена, навіть не гроші…
Роблять нас немічними настільки, що й не отямишся – як наведеш курок.

А насправді від того, хто поряд,
хто колись ніжність на безіменний палець тобі вдягнув.
Залишились тільки рештки.
Зачиняйте двері! Я почала холодну війну, зітхнувши: «Нарешті».

леона вишневська, поезія, ти мій всеsweet, книга

Leave a Comment

Name*
Email*
Website

*