Він сидів навпроти її вікна:
весь затягнутий зсередини , наче на ремінь, скутий.
Останній ковток-до дна. Нехай випалює горло абсент,
нехай його гіркий післясмак допоможе усе забути.
Він сидів навпроти її вікна. Даремно.
-Я сумую за цим обличчям, за тим як обрамлюють вузькі
стегна її довгі, порцелянові руки.
І я так давно не чув цей милий британський акцент,
ці нагострені вилиці, вуста, що на смак як топлений цукор.

Повз один за одним слайдами йшли перехожі,
Небо, мов після пострілу – пахне страхом і кулею.
Він сидів навпроти її вікна, наляканий,
сам на себе не схожий. В грудях щось тихо болем муляло.

Може, вона ще досі читає і палить свій улюблений Vogue?
Наодинці з собою вбиває час, самотність – хороший кіллер.
Вірність завжди одна на двох…
Зберегти ви її всеодно не змогли б, навіть якщо дуже хотіли.