Залишається тільки все життя бігти,
спочатку – до, потім –від.
Скажи, невже так легковажно міг ти
знехтувати дорогою, пройти її, не залишивши
навіть мізерний слід.
Хто згадає тебе за твої слова?
Хто помолиться перед сном за те, щоб
у твоєї душі нарешті виросли омріяні крила?
Не проси у долі, щоб дала тобі знак,
насправді ти можеш сам подумки увійти,
якщо двері майбутнього ще не відкрились.
Хто згадає тебе за твої слова?
Хто віддасть найдорожче,
хто від сірих буднів терпінням й любов’ю отямить?
Життя – сухе полотно, яке ти розфарбовуєш почуттями.
