Я б залишилась тут, ось тільки…
Здається, для трьох надто мало місця.
В словах відчай і ртуть, гордість кидає ними,
випробовуючи на міцність.
Я б справді залишилась тут, ось тільки…
У твоєму погляді відчувається щось схоже на постріл.
Здається, ще мить і душа буде горіти.
Поволі падають стіни, ділиться навпіл життя, простір,
не залишаючи права на виправдання жодній з літер.
Я облишила б сумніви, декілька сотень фобій.
Я б дозволила пам’яті стертись.
Ось тільки на все це…
У мене навряд вистачить серця.