Вірші
Іліада серця.

Ляпас тобі, Доле.
Смачний, розмащений багряними
акварелями совісті по щоці.
Я до нудоти наїлась цим диким болем,
життя іноді йде без правил,
без рахунків і без гравців.

А небо над головою
– безкрає оксамитове поле,
думки летять по ньому, немов комети.
Я до смішного сита цим дивним болем,
так довго йти, не знаючи з ким і де ти.

Всі дзвінки до Господа
– очевидно зайняті.
Здається, що в просторі стало тісно.
Замість глухих гудків
десь на іншому боці пам’яті,
ти починаєш слухати власне серце.
Його тиху, надривну пісню.