У жінках з віком так багато змі(й)н.
Іноді між людьми можна поставити апостроф.

Порожня і тиха вечірня пристань,
тільки чорнильний метелик,
наляканий вітром, ніжно спорхнув з руки.
Цим спокоєм кортить вдавитись, кортить
від розпачу землю гризти…
Невже сум буває настільки гірким?

Серце поволі всихається між лещатами
гніву й байдужості.
Ти тільки поверни ключ – механізм
його вправно розчавить.
Читай мої жести, нехай спогади виїдає
почерк – кострубатий, надмірний, чалий.

Це ж не кінець, крихітко, це тільки його початок.
Люди чекають роками,
а тут вирішальна всього лиш мить.
Кажуть «переболить», проте, надто важко втрачати
того,
хто зараз без тебе щасливий…В чужих обіймах солодко спить.

7 comments
  • Юля
    Тра 18, 2013 (19:30)

    пронизливий вірш…
    обожнюю читати твою поезію та помічати як від неї бігають по шкірі “мурахи”. Дякую за це відчуття =)

    • Леона Вишневська
      Тра 30, 2013 (21:42)

      у мене ці “мурахи” від твоїх слів вдячності)

  • Анна
    Тра 27, 2013 (18:09)

    Ти неймовірна..!
    Дійсно, неперевершено пишеш!!!
    Я зачитуюсь тобою!!!

    • Леона Вишневська
      Тра 30, 2013 (21:40)

      велике спасибі)мені дуже приємно)

  • Nobody
    Тра 29, 2013 (18:44)

    Леоно, Ви – моя натхненниця! Хоч і недавно для себе відкрила Вашу творчість, Ви мене покорили відразу. Мрію навчитися писати так як Ви. Ваша поезія ідеальна. Чуттєва і особисто для мене дуже близька.
    ***
    Оцей самий останній стовбчик в голові уже декілька днів. Дякую Вам.

    • Леона Вишневська
      Тра 30, 2013 (21:43)

      нехай все у вас відбудеться)вірю у вашу зірку і обіймаю у відповідь)

  • Oksana
    Чер 06, 2013 (16:17)

    це чудово.
    другий вірш який я можу назвати з певністю – улюбленим.
    Ви своїм талантом відкриваєте в людей талант. і це неймовірно.
    особливо дивує те, що в Ваших віршах так спрацьовує уява. зразу ж.
    я ,читаючи, Ваш вірш. ніби переглядаю відеоролик.

Leave a Reply to Юля
Cancel Reply

Name*
Email*
Website

*