Вірші
Касіопея

Ми допливали до самого краю землі,
торкались вітрилами хмар.
Могутні, розхитані вітром і долею -привиди кораблів,
що тримають в серці тривожний радар.

Ми залишали минулого шхуни,
порепані часом, забуті в старих портах.
І тільки твоя любов, немов тихий маяк,
вела нас додому під гімном фортуни.
Я знав, що повертаюсь. Я бачив цей шлях.

Ми помирали під силою тієї стихії,
що водночас дарує спрюокій і вибиває з тіла хребет.
І тільки промінь вірності та надії
давав сил боротись та завжди пам‘ятати тебе.

Ми бачили як дощ стіною
змивав рештки щастя й омріяних снів.
Я повернувся, щоб ти подарувала мені синів.

І тільки любов твоя, немов тихий маяк,
вела мене мотузкою світла.
Щоб в обіймах усмішка знову розквітла й
почула нарешті, що ти моя.