Майбутнє дає чистий аркуш, мовляв, нічого
не бійся, сьогодні напишеш лист.
Почнеш історію з Його обличчя, коли закінчиш
додай у постскриптумі
«Ми зробили усе, що тоді могли».

Хороший чоловік цей ваш Вибір,
взуття завжди чисте, накрохмалений правдою комір.
Тільки б зміг, тільки б вкотре не схибив…
Де шукати причин, хто зашиє словами розірвані душі?
Я б знайшла панацею у мові, тільки Вибір мовчить,
киваючи скрушно.

Ще один вбогий глянець, ще один рупор, колонка в
бульварному чтиві.
Ще один натяк на волю. Ще один вдаваний щит.
Відчай у погляді, з нього сльози падають речитативом.
Тільки не завмирай – йди в наступ проти ілюзій,
дешевих химер, мов одержимий, трощи.