«Даю їм не більше року.» – Саркастично зауважує гордість.
Таким відчайдушним спробам жаль потурати.
Простір довкола звужується, невже образи
вимірюються у зроблених назад втомлених кроках?
Досить ілюзій, любов не іграшка, щоб нею гратись.

Тобі ж варто навчитись бути тихою,
Щоб весь твій норов не втамувався, а просто
на декілька тонів стих.
Варто навчитись одним мовчанням ламати
байдужості та брехні гостроверхі хребти.
Йому ж – ампутувати безжальну зверхність,
щоб ти нарешті у цих обіймах навчилась дихати.

Щось всередині терпне під надривних «The Used»,
слова стискають горлянку, немов залізні лещата.
Ми навчимось літати, навіть якщо з тобою я розіб’юсь.
Не завжди падіння – кінець, в умінні піднятись
ховається новий початок.