Ніжність у твоїх вустах – найцінніше,
що можеш мені сьогодні, коханий, ти
дати.
Відчуваю, що саме це моя ідеальна ніша,
що таких надтонких
емоцій у ній навіть більше, ніж просто багато.
Я між тобою й майбутнім впевнено ставлю тире,
зупиняючись десь на півподиху…
Любов
нишпоркою підглядає крізь шпарину дверей,
поки моя душа лежить поряд з твоєю без одягу.
Вірність
у твоїх очах – скаже мені одним лиш поглядом те,
що не зможе донести чепурна ошатність слів.
І коли прийде темрява, знай: треба йти навпростець,
оминаючи тривогу у сонній імлі.
Треба йти на світло,
що з мого серця осяє твій шлях сотнею ліхтарів.
Трепет у словах…
Ось воно,те про що пишуть у книжках…
саме так)