Привіт. Знаю-знаю, не хвилюйся. Тобі всього десять і ти налякана так само як і я, все всередині тремтить, клякне, ось закінчиться перерва та пролунає надто гучний дзвінок, але ти ,як завжди, зайдеш у клас останньою, щоб нікому не заважати, сядеш на своє місце, розгорнеш підручник, мовчатимеш аж поки голос вчителя не вирве тебе з світу різноманітних уявностей та дуже далеких, майже невагомих думок. Ти так і не навчишся прощати брехню та розуміти геометрію, в тебе не з’явиться більше друзів і мама не купить тобі справжнє “йо-йо” зі скла та емблемою коли, а всього лиш пластиковий замінник.

Привіт. Знаю-знаю, не хвилюйся. Тобі всього тринадцять і ти напишеш свою першу поезію по Стендалю, ти зробиш це так, що люди довкола почнуть завмирати, коли чутимуть її та перемагатимеш в усіх конкурсах, у яких згодом братимеш участь. Але кожного нового разу ти боятимешся так сильно, наче робиш це вперше. Мабуть, саме в цьому й ховається твій секрет – коли перед очима тремтить оголена душа, залишатись байдужим неможливо. Ти зрозумієш справжню цінність тиші, коли слова більше не матимуть значення, а дії не здаватимуться більш вагомими.

Привіт. Знаю-знаю, не хвилюйся. Тобі нарешті сімнадцять і твоє серце от-от вистрибне з грудей, ти розумітимеш що попереду п’ять довгих років здобування абсолютно непотрібних знань, кілотонни нервів та недоспаних ночей, перші приниження та відчуття мізерності. Ти зустрінеш надмірне лицемірство, пихатість та зажерливість, ти будеш близькою до того, щоб дати цьому світові ляпас. Але на противагу цьому всьому – ти зустрінеш людей, які змінять твій світогляд, з якими ти ділитимеш стільки чудових миттєвостей, вони залишатимуться поряд ще досить довго, хоча бачитись ви будете все рідше та рідше. Ти зрозумієш, що таке бути другом.

Привіт. Знаю-знаю, не хвилюйся. Тобі двадцять чотири і ти тремтиш так, наче хтось пронизує твоє тіло струмом. Ти намагаєшся усміхатись, але тривога все рівно бере гору – ось вона, довгоочікувана мить щастя. Не те щоб воно не відчувалось ці шість років відколи один хлопчик викрав твоє серце та сховав поряд з своїм назавжди, ні. Просто ось там ліворуч стоять твої батьки, а праворуч його батьки, ось брат і ось сестра, які теж не зовсім розуміють що відбувається, а ще огрядна тітонька, яка просить поставити підпис на рожевому папірці, дає вам келихи з шампанським, говорить давно завчені офіційно-святкові фрази, але ти насправді не бачиш і не чуєш абсолютно нікого, тільки ця маленька дівчинка з повними очима цікавості й переляку обережно сіпає тебе за мізинець.

Привіт. Знаю-знаю, не хвилюйся. Мине рік і ти по-справжньому зрозумієш що таке щастя, воно нарешті прокидатиметься поряд з тобою щоранку, трохи дратуватиме, буде незалежним та впертим, але тільки завдяки йому ти відчуватимеш себе як ніколи захищеною та цілісною. Тобі вже чверть життя і ти налякана так само як і я…
Ти і є я.