Вірші
Lost in translation

Така тиха сонячна автентичність
у чашці світла, перелитої з дня.

Він так лагідно її «серденьком» кличе,
а вона лиш мріє, щоб він її обійняв.

Сон розтанув під верховіттям сакури,
цвіт розлітався конвертами сліз.
Вірити в алгоритми долі, що розкидані
знаками
по цій солодкій, м‘якій землі?

Десь між вогнями вуличок Токіо,
поки обличчя стерті і без гримас.
Ми вимірюємо цю пристрасть
одне до одного несміливими кроками-
бо історія наче з нами, але не про нас.