Просто без виправдань і брехні,
поки каравани з пустелі суму
несуть по слідах минулого дні,
в яких ти ніколи про біль не думав.
Від спраги засохли оази душі,
немає спасіння з небесної зливи.
Поволі туман свідомість їсть,
ще ніколи не був ти таким вразливим.
Я сховаю у чорне сарі
погляд, в якому запечена ртуть.
Ти не віриш у щастя, бо наче мариш,
шепочучи променям світла :
Мактуб.
