У жінках з віком так багато змі(й)н.
Минуле не буває двічі.

Гусінь липне до шкіри і сповзає
поволі вниз,
вітер дмухає їй у спину, мовляв,
що ж ти робиш, наївна? Одягнись.
У залізну броню свого кокону, поки
хтось знову у тебе вістрям з огиди не кинув.

Поки хтось знову не нанизав від браку
терпіння та спокою твою душу на холодний,
обвуглений розпачем спис.
Застібнись на всі ґудзики тиші,
твою історію очевидці ще пишуть,
а ти,
поки втомлена, спи.

Забудь про минуле, тепер ви з ним квити:
одну себе тобі довелося вбити,
щоб інша “ти “змогла народитись.
Нехай ці солодкі, молочні сни
гоять сумління, реставрують пам ‘ять
і відновлюють сили.
П е р е т е р п и! І з початком весни,
обіцяю… Ти знову матимеш крила.

3 comments
  • настя
    Жов 24, 2012 (16:56)

    мені саме це потрібно було почути,дякую

  • Валерія
    Жов 24, 2012 (17:28)

    це неперевершано!
    дякую, що вмієш читати думки…

  • Юля
    Жов 25, 2012 (06:46)

    “…Застібнись на всі ґудзики тиші,
    твою історію очевидці ще пишуть,
    а ти,
    поки втомлена, спи.” дуже влучно і доречно саме зараз. Дякую за твою поезію)

Leave a Comment

Name*
Email*
Website

*