Кажеш, що нетерпляча, гарячкую, іноді навіть дика…
А ти, любий, не забув де твоя совість ночує?
Вимагаєш найбільше, натомість нічого. Серце не чує.
Прикро.
Кажеш, що набридла, осточортіла, що тобі у мізки
п‘ явкою в’їлась…
А ти, любий, знаєш, що лиш заради
єдиного твого дотику – я власну душу перекроїла.
Ти ж її зрадив.
Кажеш, що стерво, що безпринципна і хтива?
Ти,любий, мене цим тільки розчулив.
Гордість ріже відверта правда сухим речитативом,
ти у відповідь посміхаєшся, виймаючи із грудей кулі.
Дуже гарно пишіть я думаю всім це подобається
клас)
Тебе, можливо, не зустріну
та закохавшись у твої вірші
знайшов причину шоб жити
і творити. Залиши
мені надію, що колись зустріну
я Травень, що не кожен день
приходить в гості.
У душі цієї млості солодкий присмак,
дякую за це. ЛЮБЛЮ ТЕБЕ.
Леоночко,Ви мені дуже подобаетесь,як особистість,у Вас надзвичайно тонке відчуття того самого найсокровеннішого,що є в середині жінки і Ви не соромитесь про це писати,продовжуйте, це дуже гарно,деякі навіть задумаються)))))))))))))