Якби цей світ розділився на «до та «після», я б залишила у одній половині увесь біль. Я б залишила там сумну, сповнену тишею й відчаєм пісню. І присвятила б її тобі. Я б залишила там різкі слова, тривогу та неможливість бути собою. Скільки б в мені історія ця не жила – я б зреклася її, [...]
897
-1
Нам більше немає чого ділити, серце розірване на шматки. Я берегла тобі вірність, наче вона сакральний небесний злиток. Я всі, які душею писала, тобі прмсвятмла назавжди рядки. Ти стримуєш цю відкриту рану, хоч й розумієш – що вона смертельна. Я віддала все життя заради твого кохання, щоб тепер блукати вічність в самотніх пустелях. Як же [...]
872
-1
Світло приходить в дім, невагомо роздягаючи ліжко. Він ніколи не буде моїм, але я готова віддати ніжність. Я готова накрити його душею, коли грім всіх бід впаде на чоло. Він завжди подумки буде з нею, а мене поряд наче ніколи і не було. Я готова кинути скелі назустріч болю, що рватиме тіло. Ти піднімаєш за [...]
816
-1
Тиша, немов засолоджене днем марево, від подихів нишком зникає. Всі твої болі чорними хмарами кудись невпинно втікають. Всі твої сумніви – тонке намисто, на шиї вічності рветься днями. Чуєш як минуле обривається свистом вітру з гір, що свідомість мою отямив. Тиша. Підкрадається нишком, наче немає кісток. Нічого під нею не скрипне, нічого вже не болітиме. [...]
644
-1
Тихий сон – він для мене поганий вісник, ти чорнилом розлиєш ніч на простирадло. В грудях від болю тепер надто тісно, хто ж знав, що, лежачи поряд – ти мене зрадив. Хто міг передбачити ці хмари над головою, що несли грози навперегін. Ми називали виставу з слів «любов‘ю», а тепер йде земля з-під ніг, душа [...]
1720
-1