Ці почуття десь
на початку самої аорти
відбивають тривожний ритм.
Серце, якби ж ти
нарешті забуло про гордість,
навчилось слухати й говорити.
Тільки глянь мені ввічі,
без сумнівів, без гніву
та сліз.
Буває, що відстань
водночас зцілює і калічить,
якби минулим ти не болів.
Можна ж на все начхати,
поставити крапку
без всіх цих “других шансів”
та вдаваних “а раптом”,
раптом нічого не зміниться,
досить манірних сцен,
хто навчив тебе так бездарно грати?
Тільки ти, як завжди, краще змовчиш про це.
