Годуєш мене вже скільки років підряд
обіцянками й міфами.
Що буде все по-іншому, що ти змінишся.
Ховаєш кожне десяте
«пробач» у маленький пакунок від Tiffany,
а я натомість
більше не суплю брів,
бо навчилась жити під мінами.
Ніжність отруюють гори брудного
посуду
і нестерпний плач дітей,що вночі вовтузяться.
Начхати тепер на канони людського осуду,
в такому разі краще просто лишитись «друзями».
Бо скільки б хто не нарікав,
така любов ,
не завжди шоколад, якщо вона чорна й гірка .
