Такий погляд, наче синя акварель на полотні
лиця загусла,
наче вії довкола нього –волосинки з пензля.
Через ці очі ти, пам’ятаю, не раз полотнів,
незграбно намагаючись приховати свій переляк.

Щічки у неї солодкі, залиті пряженим молоком мюслі,
посмішка, мов ореол, сяє радістю так, що
у тебе виходить з-під ніг земля.

Вуста її – ягідна, липка гуаш,
тільки торкнися й відчуєш на смак літо.
Гляди ж но мені, якщо цілишся, тоді не промаж!
Таких не зворушать манірні слова, їм байдуже
навіть пряне відлуння подиху літер.

Рішучим будь, дій беззупину.
Якщо жінка твоя- картина, то любити її – це мистецтво.