Стіни з книжкових полиць, які просто вгинаються від кількості історій, що там нишком заховані, приставні сходи, архітектура ар-нуво і якась незрима магія, що огортає тебе з голови до п ‘ят, варто тільки туди увійти. І неважливо, що тісно, що поряд стільки ж зацікавлених спостерігачів, що світло з кольорових вітражів згущує простір – тут все так як і повинно бути, тут справжній дім для тих, хто носить в серці книги.
Історія цієї унікальної богемної книгарні розповідає, що на вулиці Одеон в будинку номер 12 колись розташовувався відомий книжковий магазин Shakespeare & Company. Його господиня – американська письменниця і видавець Сильвія Біч позичала книги самому Хемінгуею, а в 1922 році опублікувала культовий роман Джеймса Джойса «Уліс», проте, магазин був закритий владою під час окупації.
Згодом американець Джордж Уітмен відродив книгарню, трактуючи її назву як «роман з трьох слів». Серед його клієнтів були Генрі Міллер, Анаіс Нін і Річард Райт. У магазині є 13 спальних місць, де можна навіть заснути, читаючи улюблений роман і смакуючи гарячий чай. Зараз книгарнею володіє донька Уітмена, яку теж звати Сильвія і, гадаю, не з проста;)
***
Джордж продовжив традицію Сильвії Біч допомагати невідомим письменникам. У магазині він розставив крісла та дивани, щоб талановиті прозаїки могли працювати і навіть ночувати там. Затишний магазинчик став головним місцем зустрічей творчої інтелігенції 60-70 рр. Поруч з входом в магазин можна прочитати написаний крейдою маніфест:
“Деякі люди називають мене Дон Кіхотом, бо моя голова досі в хмарах і я сприймаю всіх ангелами в раю. Замість того, щоб бути добропорядним продавцем книг, я схожий на притулок меланхолійного письменника, в якому кімнати як глави в романі. Толстой і Достоєвський для мене більш реальні, ніж сусіди. І ще дивніше те, що до мого народження Достоєвський написав «Ідіот» – історію мого життя. З тих пір, як я прочитав її, я шукаю дівчину, яку звуть Настасья Пилипівна … Сто років тому моя книжкова крамниця була винною крамницею. А в 1600 році весь будинок був монастирем, що називався «Будинок Майстра». У Середні віки в кожному монастирі був монах-ліхтарник, обов’язком якого було запалювати лампи, коли приходив вечір. Я робив це п’ятдесят років. Тепер черга моєї дочки.
Джордж Уітмен ”
Над входом так і написано: “будьте ввічливі з незнайомцями, будь-який з них може виявитися янголом“. Творчі люди і зараз мають право зупинитися тут з умовою, що будуть працювати не менше години в день. І звичайно, можна читати скільки влізе і при цьому милуватися з вікна видом на Нотр-Дам.
Давайте мені свою долоню і я проведу вас у чарівний світ, в якому хтось розчинився у нео-фантастиці, хтось обирає між класикою 30-х та авторами біт-покоління, а комусь до душі легкий романізм та можливість просто повірити у дива.
На другому поверсі книгарні мені пощастило зустріти пухнастого господаря, який тихо сопів собі на канапі, поки туристи натовпом розглядами кожен сантиметр книжкових полиць.
Т-с-с, не розбудіть;)
Праворуч від муркотуна знаходиться невеличка кімнатка, де можна насолоджуватись улюбленими історіями в плетеному кріслі-гойдалці, навпроти стоїть стареньке піано, яке періодично тішить відвідувачів музичними творами, що розливаються в повітрі розмаїттям емоцій – від суму і до безкінечної усмішки.
Почитали б тут?)
А ще вірші, зізнання в коханні, улюблені цитати з книг і якесь дивовижне, невичерпне джерело натхнення.
Тут Париж наче перероджується, зберігаючи в собі усю цю небачену досі мистецьку атмосферу, він живе, дихає на повні груди, вростає у тебе корінням і ти на мить усвідомлюєш, що наче вже жила тут, наче твої ступні вже не раз підіймались цими східцями та губились поміж мереживом вулиць, що небо, яке зараз торкається твоїх плечей – рідне, неповторне і таке знайоме.
І хто зна, можливо, саме тут й зародилась ідея для нового роману, тому що коли емоції переповнюють тебе по вінця душі – немає сенсу щось приховувати чи стримувати будь-які творчі пориви, потрібно просто віддатись миті і насолоджуватись нею сповна.
Головний трофей)
Адреса – 37 Rue de la Bûcherie, 75005 Paris
