Вірші
Шлях додому

Білий лапатий шовк впав на долоню,
ледь торкнувшись її – розтанув.
Він так довго до неї йшов,
долаючи сум та безсоння.
Він так довго шукав ту єдину,
омріяно-ніжну й Кохану.

Серед казкових смарагдових сосен,
де заметіль малює свої картини.
Він так невблагонно вірить ще й досі,
що ніколи й нізащо її не покине.

Розкидаючи усмішки й святкову втіху.
Там хурделиця вітром грайливо віє.
Він знайшов її дім, з якого більше б
нікуди не їхав.
Знайшов по відбитках сміливого
серця,
що цієї зими любов‘ю двох їх зігріє.