Вірші
Соло

Сьогодні,повір, як ніколи,
кортить просто мовчати голосно.
Безкінечне, незрозуміле замкнене коло,
що немає логіки та магнітного полюсу.

Кожен погляд благає про втечу,
клубок відчаю намотався, мов зашморг, на шию.
Будь там, де душі надійно й безпечно,
Пам‘ятай, що все це «твоє»,
все це з «тобою» та «зараз».
А не десь далеко, нічиє.

Невловима тиха істерика,
що рветься
з грудей на півподиху.
Від гірчичних пустель і аж
до густих маслянистих вод,
де Колумбом відкрита Америка,
від верхівки Казбеку й до орбіти Плутона

Пам‘ятай, що твій спокій – соломинка світла,
без якої мільярди сердець в безодні страху потоне.