У жінках з віком так багато змі(й)н.
Спалахни, щоб народитись.

Є сотні красивих,
розніжених у дорогому вині та музиці.
Манірних, мов пір’я, що раніше літало крилом,
а тепер всього лиш наповнювач для твоєї подушки.
У них на шиях висять ярлики без цін,
мереживо білизни прикрашає зів’ялу від пестощів душу.
Бо все, що в такому житті було
може вміститись глянцевим фото у дешевий блог.
А вона стоїть на брудному від сліз та прощань пероні,
стискає в долонях безпорадно лють.
В горлі пече,
наче слова застрягли у ньому шматком папероні,
наче вони- гіркі, мов горе, яке у кнайпі хмільним кампарі
злидні заллють.
Це не сон, і ,здається, вона не марить,
ті, що поряд – завжди найболючіше б’ють.
Є сотні красивих,
мов порцелянові вази, якими милуєшся з страхом,
щоб не розбити.
Де твій легендарний мат, великомученик Гаррі Каспаров?
Вона ж єдиний такий Господній витвір, останнє стерво, язва
і ти приречений на те, щоб її любити.

Leave a Comment

Name*
Email*
Website

*