У жінках з віком так багато змі(й)н.
Ствердно кивни, сказавши “ні”.

-Я ж попереджав,
що не збираюсь бути тобі херувимом!
Серце поранене об гостре лезо ножа,
гордість слів завжди гучно грюкне дверима.

-Я ж не обіцяв тобі ані обіймів, ані свою присутність.
Це не вірність, лиш її субтильна тінь,
на якій ти будуєш ілюзії про спільне майбутнє,
через яку граєш з фатумом в піжмурки, заради якої
ставиш власну гідність на кін.

-Я ж вірив…Тобі. Твоїм словам.
Що так солодко і манірно танули димом у кутиках вуст.
Ненависть пробивалась раніше лиш паростками з-під шкіри,
а тепер я самотужки її шматками на собі у відчаї рву.

2 comments
  • Таня
    Сер 29, 2013 (23:10)

    Вірш просто зачарував. Давно не читала дійсно гарної української поезії, приємно вражена і захоплена!

  • Соничка
    Лис 13, 2013 (01:17)

    Неперевершений.
    Просто чарівний..

Leave a Reply to Таня
Cancel Reply

Name*
Email*
Website

*