Заасфальтована фортеця,
В ній дощами набирається сталевий чан,
що з душі виливає повені.
Ти прислухаєшся, невже серце
більше не б‘ється?
Всі романи давно надруковані,
скільки б часу на їх сюжети не витрачав.
Всерівно, буде ж крапка.
Десь на звороті чи після присвяти.
Хоча, а якщо раптом…
Словами з книг ти могла б його обійняти?
Знову залишитись десь над сходом
сонця останнього світанку цього листопаду.
Всі романи давно написані
теперішніми колишніми.
Але останній розділ –
з тебе почати б рада.
