«Ти мені більше, ніж просто друг…»
Так починається кожна з її самотніх історій.
Мереживо подихів, ніжне тремтіння рук
і гордість, байдужістю зрубана майже під корінь.

Бувають моменти в житті: ти сама не своя,
наче свідомість давно покинула тіло.
Щоночі пропалюєш поглядом стелю,
невже вкотре без змін, невже не втекти звідси ніяк,
невже не зупинити цей сум, хоча б на одне проміле?

Час все і всіх розставить по місцях,
він – безпечний порадник.
Якщо віддавати, то до останньої крихти,
якщо вірити, то тільки собі.
Якщо засинати, то тільки з тим, хто не зрадить.
Якщо палати, то тільки сонцем,
Довкола якого схиляють голови мільйони орбіт.