Чуєш?
Ці тихі кроки вересня,
затамуй серце й прислухайся.
Біль вибивають з грудей
розпачем й вереском,
так сильно, що опісля не можеш
ані дихати, ані рухатись.
Віриш?
Перші акорди суму, наче мереживо з
крихітних
блискавок, заховались під шкірою.
Мовчи та більше про це не думай,
вечори стануть довші, а хмари над
небом – сизо-сірими.
Бачиш?
Як граційно змінюють стан
дати на календарі?
Ми починаємо відлік з осені,
істина до смішного проста.
Зрозумій,
іноді ми надто багато просимо.
і цим заповільнюєм відлік до мрій.
