Останній місяць, щоб попрощатись. Місяць для виваженого, як ніколи раніше усвідомленого, щирого та відвертого “time to say goodbye”.

Попрощатись з необгрунтованим гнівом на людей та обставини, які відбуваються незалежно від твоїх рішень, з нищівним самонавіюванням та непереборним бажанням здаватись кращим, ніж ти є насправді, з інформаційним сміттям, яке заштовхують тоннами у свідомість соціальні мережі, з втраченими можливостями й з тим що ти так і не встигла забронювати квитки на літак з рейсом в нікуди, бо втікати від проблем кудись в найспекотніший закуток материка, звісно ж, не вихід. Проблем від цього не поменшає, якраз навпаки – вони чекатимуть на тебе вдома з широко розгорнутими обіймами.

Останній місяць, щоб попрощатись з ілюзіями, навчитись залишати телефон вдома й дозволити очам нарешті відпочити й зцілитись, зробити це різко, без сумнівів та постійної тривоги “а що раптом, якщо хтось напише, прокоментує та все рідше – “просто зателефонує”.

Акцент відвертості простий –  непотрібно більше просити дозволу, коли немає бажання, непотрібно нікого слухати, якщо нецікаво, можна обійтись без ініціатив та нарешті провести у серці й мізках якусь трохи підпільну інвентаризацію цінностей. Неважливо чи тобі ще тільки сімнадцять, чи вже за сорок – ніколи не пізно, головне, щоб вчасно.

Вчасно знайти нову книгу, яка змінить свідомість –

The Narrow Road to the Deep North

by Richard Flanagan

 і новий серіал для душі – This Is Us

Останній місяць, щоб відкрити для себе цінність тиші та спокою, вхопити новинку від Ніла Геймана, де заховані рідкісні публіцистичні  розповіді про зіркове письменницьке закулісся та зачитати її до дірок розміром з Марс.

Саме так, це останній місяць, щоб знову нічого не встигнути, але не перейматись цим, дозволивши собі таку особливу розкіш бути н е і д е а л ь н и м.