Вірші
Тобі, справжньому.

Чому любити одних так важко, а інших-жахливо легко?
Відповідь заховай у порожню пляшку,
жбурни її за першим ліпшим відпливом, цією
мудрістю, раджу, не нехтуй. Такі почуття надвразливі.

Буває, прокинусь вночі- і нікого поряд.
Тільки зім’яте простирадло ще тримає тепло…
Stop being so worried,
що було-те було.

Втративши одне, що натомість знайдеш ти?
Ти ж у цьому багні по вуха загруз.
З таких миттєвих спокус можна чекати тільки дрібної решти.
Тобі навряд чи вдасться зірвати великий куш.

Рештки сну підмітає на вулиці самотній двірник,
слідкуєш очима за ним, розуміючи,
що відчай – злий жарт з нами утнув.
Проте, озирнись –
світає, а я ще досі тут.

Leave a Comment

Name*
Email*
Website

*