У жінках з віком так багато змі(й)н.
Тримай хвоста пістолетом!

Це історія, яку я почув дорогою додому на Wall Street.
Історія, що застрягла між револьвером та пончиком
огрядного копа.
Декілька вдало сфабрикованих доказів і, зрештою, небо
ти будеш бачити через колючий дріт.
Стільки слів, а серед них жодного оригіналу правди,
тільки сотні брехливих, безглуздих копій.
Я не те, щоб з цікавості,
просто такі речі мимоволі ріжуть слух.
Ти намагаєшся розчинитись в повітрі і дихати спорами,
щоб жоден твій рух не став причетністю до скоєного.
Ти ладен померти на місці від сорому
Стоїш наляканий, скутий.
Але почуте…
Не залишає ані крихти вибору.
Часто, винним усе сходить з рук, а хтось решту життя
відбуває чужу покуту.
-«Я пов’язав їх обох – каже «малюк» Річі.
Вона, здається, ще ворушилась під вагою моїх звинувачень.
А він – гордий, плюнув докором прямісінько ввічі.
Проте, Господь на всіх нас один і, на щастя, все бачить.»

Мені кортіло запхнути йому назад у горлянку все сказане,
нехай подавиться, нехай сам цю провину їсть.
Іноді…
Через те, що хтось від кулі захистив тебе власною спиною,
у людей прокидається с о в і с т ь.

1 comment
  • Миша Літак
    Січ 12, 2013 (18:14)

    люблю такі вірші. коли є історія.

Leave a Comment

Name*
Email*
Website

*