Ехо підборів руйнує спокій вулиць,
лишаючи по собі тривожні сліди.
Ти знову об власну гордість спіткнулась,
розмінюючи по черзі видих/вдих.
Як це…
бачити станцію і не знати до якої з платформ
сьогодні прибуде твій потяг.
Кидатись навмання, в істериці метушитись:
-Візьміть без квитка, сеньйора, порфавор!
І у відповідь бачити,
що вуста у відстані кілометрами наскрізь прошиті.
Як це…
Стояти там під небом, що мов крізь вітражі Гауді,
скупо проціджує місячне сяйво на суворе чоло вечора.
-Благаю,
замовкніть усі диспетчери! Я навмисно не хочу знати правди.
продовжуватиму)дякую)