Вірші
Vинний

Якби любов справді дарувала нам крила,
якби підносила в хмарах до втіхи.
Де ж тебе юного так по світу носило,
що тепер ти від самотності ледь
з глузду не їхав?

Де ти залишив серце й для кого
відчиняв замкнену болем душу?
Не виправдовуйся долею, смертю чи Богом.
Всі обіцянки щастя ти в одну мить порушив.

Скільки життів тобі треба відбути,
щоб зрозуміти простішу з істин –
кохати потрібно, будуючи разом майбутнє,
про яке боятимешся всім розповісти.

Щоб ненароком не налякати, не сполохати,
не втратити на шляху ту єдину.
Але ти не вмієш бути закоханим,
ти вмієш бути в усьому винним.