У жінках з віком так багато змі(й)н.
Втамована.

Таке тонке зап’ястя,
наче рисова соломинка.
Даси Йому ляпаса і від болю воно хрусне.
Такі спраглі вуста, сумом обвітрені-
поцілуєш Його і залишиться рана.
Думки як ріка, слова – її русло.
Бракне не те, щоб сміливості…
Просто терпіння та часу.
Любов не починається пізно чи рано,
головне, щоб вчасно.

Забути б усе, що було в мене «до»,
безтямно так,
наче минуле хтось лезом відтяв.
Одним, буває…
Присвячують тільки скупий рядок,
іншим – ціле життя.

2 comments
  • Настя(римується із “щастя”)
    Лис 07, 2012 (19:48)

    Твої вірші повертають до життя.
    Кілька слів…. і ти знову ти.
    Дякую за творчість!

  • Юля
    Лис 09, 2012 (09:14)

    “…Одним, буває…
    Присвячують тільки скупий рядок,
    іншим – ціле життя.” – це вражаюче!

Leave a Comment

Name*
Email*
Website

*