У жінках з віком так багато змі(й)н.
Вулиця довжиною у одне “пробач”.

У кожній літері твого милозвучного імені,
на шиї, вустах, від переднісся
до самого тімені
сидить по одному хтивому бісові.

Кожен дотик твій залишає бруд,
поцілунок – терпкий післясмак отрути.
Та чомусь…
завжди найбільше боюсь лиш
того, що тебе відберуть і що колись
мені доведеться тебе забути.

Нехай
за плечима стільки горя та болісних втрат,
проте, я в одному лиш слові серце своє вмістив.
Знаєш, ще надто рано, рідна моя, облиш…
ще не пора від безпорадності вщент спалювати мости.

2 comments
  • Христина
    Лип 06, 2013 (13:44)

    Читаючи ваші вірші, можна замислитись про життя. У вас є прекрасний дар до писемної творчості. Вірш “Вулиця довжиною у одне “пробач” сподобався найбільше. Будь ласка продовжуйте писати вірші…

  • Маріанна
    Вер 22, 2013 (20:20)

    Кожного разу вражена і схвильована, відчуваю душею кожне слово. Дякую.

Leave a Reply to Христина
Cancel Reply

Name*
Email*
Website

*