Я завжди знав – ти поряд.
Ти в кожній виделці у цьому домі,
на горлянці келиха губною помадою.
Парфум,
яким ще досі пахне мій комір.
Ти та, за якою сумую і яку крізь сон згадую,
тільки торкнуся тілом простирадла.
Ти сукня у шафі, панчохи й білизна в комоді.
Ти мрійниця у романах Жорж Санд.
Світло, що ллється по шторах крізь призму
світанку.
Ти океан ілюзій, безодня чуттєвих рапсодій.
А я, мов чернець, що зрікся прийняти сан.
Ти у всіх цих кімнатах,
в дзеркалі, рамках для фото,
у словах на папері, якими даєш мені спокій,
не бажаючи ані крихти зла.
Ти у всіх цих речах…У всіх і в кожній.
Бо,
коли ти пішла – я не просто залишився сам.
Наш дім без тебе тепер став порожнім.
Леоно, хочу висловити своє шалене захоплення вами! Знаю, що мої слова стануть для вас сотими і щось подібне ви чули безліч разів, але дякую вам. Дякую за вас. Дякую, що надихаєте. Дякую за щирість. Дякую, що в вас так багато життя та ніжних слів. Що ви така солодка. Ви безсумнівна чарівниця. Я на всі сто відсотків впевнена, що під подушкою ви ховаєте чарівну паличку. Ви собі і не уваляєте як приємно читати вас)
Ваші слова для мене на вагу золота. Ось де результат праці – в емоціях людей, в розумінні того, що твої слова таки торкнулись серця. Вам спасибі за це відчуття)
Твої вірші – одна з небагатьох чарівностей, від яких по шкірі мурашки 🙂
Зараз я хотіла б виразити свої почуття, але бракує слів.
просто дякую, ти дійсно чарівниця 🙂