У жінках з віком так багато змі(й)н.
Янголам на землі,присвячую.

Скрутилась калачиком в мереживних простирадлах,
обійняла подумки твій стан…
Тільки в ім’ я любові, тільки заради світанку,
де б я змогла бути поряд, смакувати без упину твої вуста.

Скільки самотніх ночей ще стоїть між нами,
скільки доріг, щоб до тебе прийти…
Сум малює на склі хаотичний, тривожний орнамент-
я сіпаюсь від кожного скрипу дверей, може, це ти?

Пригорнусь до твоєї сорочки, потім знову її одягну.
Одержимо чекатиму ночі, щоб віддатись солодким снам.
Якби ж хтось тебе повернув.
Якби ж…
Ти не залишив мене одну.
Скільки ще потрібно сил, коли між нами стоять небеса…

2 comments
  • В.А.У
    Сер 07, 2013 (17:00)

    прекрасна лірика.

  • Віта
    Вер 23, 2013 (18:31)

    вірш просто чудовий, розчулив до глибини серця

Leave a Reply to Віта
Cancel Reply

Name*
Email*
Website

*