Розділові знаки між думками
Yellow dress story.

Бути сміливим.

Хто підкаже як це? Хто першим підніме вгору руку, щоб відповісти, коли викладач ставить питання, тим самим рятуючи половину групи від двійок? Хто відчинить двері і увійде в темряву? Хто допоможе перестрибнути прірву невпевненості? Хто наважиться говорити правду, коли всі довкола по вуха сидять у багні з пліток, осудів та брехні? Хто ризикує всім, щоб досягнути мети? Скажіть, ви знаєте де живуть ці “хто”?

В дитинстві мені здавалось, що край землі – це хмарочоси Нью-Йорка, що саме там, де вони торкаються своїми верхівками хмар і знаходяться заповітні двері з позначкою “exit”. Просто робиш крок на Емпайр-Стейт-Білдінг і все, далі східці ведуть в невідомий, але такий цікавий паралельний Всесвіт.

Тепер я доросла.

Тепер я, здається, переросла ці хмарочоси, тому що в уявленні дійсності край землі знаходиться там, де закінчується межа людської гідності, де ховаються відчай та страх. І чим сильніше ви боїтесь ризиків та змін, тим ближчими стаєте до самого краю. Тут залишу право тільки на сатиричний натяк, не більше.

Ніколи не плутайте дурість з сміливістю. Ось вам приклад, коли черговий паркурівець ламає собі хребет, перестрибуючи височенні перила торгового центру і ось дівчина з онкозахворюванням, яка зводить долоні в молитві перед анестезією, а потім з усмішкою на вустах запевняє своїх батьків, що все буде гаразд, що в неї попереду ще довге щасливе життя. І так буде, бо її сміливість ніколи не обмежиться краєм землі, якраз навпаки – вона стане її ядром.

Тут ніхто не може вам радити просто відпустити ситуацію, не боятись, розслабитись, саме тому що жодного разу не напружувався до  того ж рівня. Тільки ви самі знаєте як іноді непосильно нести всю цю гору непорозумінь та страхів, як важко першому визнати власні помилки, розірвати болісні стосунки чи вийти на сцену і роздягнути власну душу перед сотнею глядачів.

Головне пам’ятати, що бути сміливим – це зрозуміти власні бажання, це без зайвих вагань боротись за свої мрії, це бути опорою для того, хто спіткнувся об відчай, це, зрештою, бути собою та знати чого ти вартий. не зважаючи на “цінники”, які вішає людський осуд.

Почати можна з дрібниці, справді. Просто одного разу вдягнути жовту сукню, широку та кострубату, а ще чудернацькі бабусині окуляри з прозорими скельцями і нафарбувати вуста синім, глянути на себе в дзеркало та полегшено зітхнути, мовляв “ сьогодні поки що нехай, а завтра переодягнусь”;)

Processed with VSCO with q1 preset

Leave a Comment

Name*
Email*
Website

*