У жінках з віком так багато змі(й)н.
“Завтра” як вирок.

Заплющуєш очі і бачиш
як нишком виходить Сонце з кімнати.
Як вимикається день за вказівкою ночі.
«Ти – мій» і це найправдивіше з усіх можливих означень,
з усіх думок, поглядів, імен, які тобі колись доводилось знати.

А хочеш…
Я покажу тобі особливу мить?
Хочеш, навчу вірити в нісенітниці
і в речі, які не залежать від обов’язків й часу?
Тільки дай мені знак, коли все, що було – відболить.
Ми наллємо в долоні вина і прокинемось. Одночасно.

Ти можеш не вірити. Нехай це вибір між щастям та волею,
я даю тобі право на сумнів.
Нехай ці розмови хмільні, без розділових, тихі й вечірні.

Я ж обіцяю натомість вірність.
Бо моя правда, мов жінка, оголена.

wuGqe7uIWuo

Leave a Comment

Name*
Email*
Website

*