Тиша в кімнаті, наче зашморг на шиї,
який так і кортить в істериці зірвати.

Спогади наскрізь душу болем прошиють,
щоб ти не міг ворухнутись, щоб у свідомості,
мов виливався лавою думок збентежений кратер.

Краплі розбиваються об дно рукомийника,
протяг підносить руками скуйовджену сонцем фіранку.
Ти б начхав на все,
тільки непосильно важко вдавати відсутність поранень,
коли вони не від пострілів, а від слів, що кислотою плоть виїли.

Дай спокій легеням, зупинись на одному з недопалків.
Сьогодні й без вогню диму надто багато.
Є такі рішення у житті, які відрізають можливість повернення.
Проте, їх неодмінно треба приймати.